Король говорить, слава королю!
Фільм англійця Тома Хупера “Король говорить!” – найгучніша кінопромова 2010 року, переможець премії “Оскар-2011” у чотирьох номінаціях, лауреат премій Британської кіноакадемії та “Золотого глобусу”. Ні публіка, ні кінокритики, ні сам режисер не очікували подібного тріумфу. Хупер зізнається: “Я вірив в успіх, але його розміри перевищили всі мої найсміливіші очікування. Нелегко в наш час бути режисером драми, жанру померлого, як заявляє багато керівників кіностудій”. Проте фурору “померлого” жанру могли б позаздрити усі найкасовіші голівудські блокбастери, тож спробуємо розібратися у деяких нюансах блискучої королівської перемоги.
“Король говорить!” (оригінальний переклад – “Промова короля”) – історична драма, у центрі якої знаходиться британська монарша родина напередодні другої світової війни. Надмірний пафос та романтичні уявлення про принців і принцес вже відійшли у минуле, оголивши істину, людську сутність осіб блакитної крові, – разом з їх почуттями, комплексами та страхами.
Британській король Георг V знаходиться у похилому віці і готується передати трон своєму старшому синові Девіду, репутацію якому вщент зіпсував зв’язок із заміжньою американкою Уолліс Сімпсон. Після смерті короля Девід наслідує престол, проте через намір одружитися з місіс Сімпсон, під тиском архієпископа Кентерберійського та прем’єр міністра Стенлі Болдуїна, змушений його зректися. Престолонаслідником стає молодший син Альберт. Серйозний, розумний та благородний, він втілює образ ідеального короля, за виключенням одного недоліку: Альберт – заїка з дитинства. Він абсолютно не спроможний виступати на публіці, через що страждає від комплексів і втрачає віру у власні сили.
Дружина Берті, Єлизавета, знаходить чоловікові логопеда – австралійського спеціаліста Лайонела Лога, відомого своїми неортодоксальними методами лікування. Скептично та агресивно налаштований, розчарований у лікарях король все ж таки погоджується відвідати Лога, після чого між ними зав’язуються надзвичайно довірливі, дружні стосунки, незвичні та нові для монаршої особи.
Фільм є надзвичайно гармонічним поєднанням чудово відтвореної історичної епохи, майстерного сценарію та акторскьої гри. На тлі зародження великої боротьби Великобританії з фашистською Германією розгортається маленька боротьба людини з власню недовершеністю.
Виконавець головної ролі Колін Ферт ідеально впорався з екранним втіленням складного характеру Георга VI. Його гра надзвичайно природня і повністю позбавлена фальшу: Ферт так легко несе роль короля, як той мав би нести свою корону. В образі Берті глядач спостерігає не лише мовний дефект та відчайдушні спроби його виправити, але цілий калейдоскоп суперечливих почуттів та якостей: мужність, гідність і внутрішня невпевненість, емоційність та стриманість. Персонаж Ферта викликає повагу та дружнє співпереживання. Отримання ним Оскара за кращу чоловічу роль є повністю виправданим: королю – королівську нагороду.
Доктора Лайонела Лога, другого ключового персонажа фільму, блискуче зіграв Джефрі Раш. Лог – справжня іскра кінофільму, його своєрідний норов, почуття гумору, інтелект та розважливість чудово доповнюють характер короля. Свою методику він виробив, допомагаючи контуженим під час першої світової війни солдатам, тож Лайонел лікує не лише дефекти мови: він, за допомогою гумору, терпінню та співчуттю здатен зцілювати душі. Берті отримує не лише логопеда, але психолога, порадника і друга.
Викликає захоплення образ Єлизавети, дружини Георга VI. Її зіграла Хелена Бонем-Картер, відома ролями ексцентричних напівбожевільних панянок. Цього разу актриса перетворилася на ніжну, люблячу та турботливу дружину, справжню королеву-матір, гідну свого титулу.
Роль Девіда, короля Едуарда VIII, пізніше – Герцога Віндзорського, виконав Гай Пірс. Його образ надзвичайно цікавий, адже він став першим британським монархом, котрий зрікся престолу заради кохання. Король виступає головою англіканської церкви, яка забороняє шлюб із розлученою жінкою.
Другорядні персонажі фільму не менш цікаві та майстерно втілені. Перед нами постають суворий король Георг V, одіозний Уінстон Черчіль, екстраваганта та розкута Уолліс Сімпсон, герцогиня Віндзорська. Все це творить цілісну, довершену кінематографічну картину.
У стрічці Тома Хупера всі деталі та образи розташовані на своїх місцях: ні надлишковості, ні недоречностей. Режисер і сценарист Девід Сейдлер постали справжніми стратегами, створивши прекрасний фільм, що отримав перемоги на всіх фронтах. Рецензент може багато говорити про хороше кіно, проте… нехай говорить король!
Марина Ніжник
Related Posts
Важка подорож дорогою металу →
О критике →
Квінтесенція геніальності Вонга Кар Вая →
2 комментариев к Король говорить, слава королю!