Кіно в домашніх капцях

У творчому доробку американського режисера з українським корінням Лізи Холоденко кілька фільмів і телесеріалів безпрограшної “родинно-побутової” тематики: подружні стосунки та проблеми батьків і дітей завжди залишаються актуальними для значної глядацької аудиторії. Проте Експертна комісія Міністерства культури України, керуючись чи-то середньовічними, чи-то радянськими догмами, ввела вікові обмеження для романтичної комедії “Дітки в порядку” (2010), номінованої на “Оскар”. У зв’язку з цим частину сеансів стрічки було знято з показу в кінотетрах країни. А як відомо, найкращою рекламою для продукту може стати його заборона.

Не треба бути тонким психологом, щоб зрозуміти причину збентеження Експертної комісії. “Дітки в порядку” порушує вічні як світ проблеми кохання і подружньої вірності у контексті незвичної для консервативного суспільства родини. Дві жінки, Нік (Аннетт Бенінг) і Джулс (Джуліанна Мур), живуть разом 20 років і виховують дітей-підлітків, зачатих штучним шляхом. П’ятнадцятирічний Лазер (Джош Хатчерсон)та його старша сестра Джоні (Міа Васіковска) вирішують відшукати свого біологічного батька (Марк Руффало), після знайомства з яким стосунки в родині докорінно змінюються.

Глядач не побачить у фільмі сцен насильства та порнографії, тож забороненою для молодих українців стала саме тема одностатевого шлюбу. Прикметно, що в Норвегії цей фільм можуть дивитися діти від 11 років, у Великобританії — від 15, у Швейцарії — від 14, в США — рейтинг R, тобто дивитися можна в будь-якому віці, але до 17 років — разом із батьками. Рейтинг, нижчий ніж в Україні, фільму поставили лише в Сінгапурі.

Безперечно, кожен сам вирішує, який фільм дивитися в кінотеатрі разом зі своїми неповнолітніми дітьми. Проте, коли вже Україна рухається до прогресивної Європи, варто було б їй керуватися не лише гаслами, а й практичними діями. Адже справжній прогрес настане лише тоді, коли люди говоритимуть не “фільм на лесбійську тематику”, а “фільм про кохання і родинні негаразди”.

Та облишимо моральний бік суспільства, і звернемо увагу виключно на кінематографічну цінність стрічки. Одразу ж викликає чималий подив факт її номінації на “Оскар”: сюжет простий і типовий для фільмів жанру романтичної комедії. Акторська гра — доволі переконлива, проте характер окремих персонажів залишився не повністю розкритим, і саме ця незавершеність завадила “Діткам..” стати справжньою драмою, яку намагалася створити Ліза Холоденко.

Виконавці головних ролей Джуліанна Мур і Марк Руффало вже мали досвід спільної роботи у фільмі Фернанду Мейрелліша “Сліпота” (2008), де блискуче зіграли подружню пару, що потерпає від апокаліптичнї епідемії сліпоти. Наразі ж виникає запитання, невже без фантастичного сюжету не можна розраховувати на “фантастичну” акторську гру? Звісно, сценарій та жанр фільму накладають відбиток на те, як актор передає персонажа. Але нехай-то драма, наскрізь просякнута реалізмом, або фантастичний трилер — герої завжди мають бути цікавими, оригінальними та особливими. Треба мати неабиякий хист, щоб малюючи буденність, обрати саме ті моменти, які варті уваги та емоцій глядача. А після перегляду “Діток…” лишається відчуття легкого розчарування, немов після пісної страви: ані пікантності, ані глибини смаку, та й візуально — без жодних естетичних прикрас.

Звісно, “Дітки в порядку” — не те кіно, яке зазвичай називають поганим: родинні сцени та легкий гумор створюють затишний “домашній” настрій та приємну розслабленість. Більш того, стрічка може стати чудовим приводом замислитись про подружню вірність та побачити різноманітні реалістичні варіанти романтичних хеппі-ендів оригінальної і водночас такої звичайної сім’ї.

Марина Ніжник