Під захистом спідниці
я знаю слово «поэзия»
это отнюдь не стихи
Е.В.Головин
Як би не називали Мілана Кундеру – найвидатнішим романістом другої половини 20-го століття, сучасним класиком, всесвітньовідомим чесько-французьким письменником, а читати його твори варто. Стосується це і роману, який був написаний одним із перших, у 1969 році, а перекладений лише у 2008, під назвою «Жизнь не здесь».
Кундері вдається і опис епохи – встановлення комуністичного режиму в Чехословаччині, і розвиток життя героїв на цьому фоні, і в той же час постановка важливих питань життя й творчості.
Цікаво, що ім’я має лише головний герой роману, молодий поет Яроміл, і персонаж, якого він вигадав – Ксавер. Інші – лише частинки його життя: мамуся, художник, дівчина в окулярах, руденька тощо. За іменами називає Кундера і тих поетів, які існували насправді й певним чином фігурують у житті Яроміла – Рембо, Лєрмонтов, Гете.
«Жизнь не здесь» розкриває перед читачем історію життя Яроміла від моменту зачаття до самої смерті. Хлопчик народився і виріс у безмежній любові матусі, яка дуже швидко перетворюється на негативного персонажа й породжує одну з важливих питань роману – якою має бути роль батьків у вихованні та подальшому житті дитини? Відсутність батька і надмірне піклування матері завадили Яромілу вирости сильним і знайти правильний шлях. Талановитий і романтичний юнак, як тисячі молодих, вбачає майбутнє у революції і починає самовіддану боротьбу за комуністичні ідеали. І добре, якби він обмежився написанням патріотичних віршів, але ні: він захоплюється настільки, що зраджує дівчину, яка його кохає, – доносить на неї в поліцію. І хоча інформацію про план втечі рідного брата з країни дівчина вигадала, обидва потрапляють до в’язниці. Яроміл почувається героєм, він власними руками творить майбутнє, проте його безглузда смерть ставить все на свої місця. Звісно, він мріяв про красиву смерть, але, висміяний у суспільстві молодої богеми, він опиняється на балконі взимку. Гордість заважає хлопцю повернутись до кімнати, з якої його викинули, як цуценя. До того ж, там його суперник уже спокушає дівчину, яка подобалась Яромілу. Застуда і смерть очікує на юнака.
Молодого, енергійного, талановитого романтика, виявляється, зовсім не жаль. Його боротьба й намагання позбутись матусиного піклування, спроби зламати старе життя зазнають невдачі. Сумнівним здається навіть його поетична майстерність, проте слабкість, невизначеність і недосвідченість беззаперечні. Причин засуджувати хлопця також немає. Поет-лірик, керований емоціями, не може оволодіти ситуацією та впоратись із реальністю. Він прагне кращого світу й вірить, що таким його може зробити революція, але Кундера дає зрозуміти: політичні погляди не мають ґрунтуватись на емоціях. І, як би цього не прагнула матуся, її любов не гарантує синові ані гарного майбутнього, ані успіху з жінками та кар’єрою.
Окрім цього, автор роману показує й своє бачення ліричної поезії як явища. Так само, як не може політика ґрунтуватись на емоціях, лірика не може бути обґрунтованою взагалі. Головне її завдання – створити красивий образ, а його реальність – справа другорядна. Тому лірика і реальність – речі ледь не протилежні, що й доводить доля Яроміла.
Все ж таки Кундера має особливу здатність послідовно поєднувати велику кількість подій і думок. Робить він це настільки плавно, так майстерно викладає сюжет, що спочатку той здається занадто простим, а після – неймовірно продуманим і вдалим. Романи Кундери – тонкий лід на річці: неможливо помітити той момент, коли опиняєшся під владою води.
Незважаючи на те, що класичних позитивних героїв у романі немає, вміння Кундери препарувати людські душі зачаровує.
Юлія Куліш
Related Posts
Пьер Байяр. Искусство рассуждать о книгах, которых вы не читали →
Джеймс Джойс, или как я перестал волноваться и полюбил “Улисса” →
Французская линия: писать нельзя пиариться. «Стрекоза ее детства» Мартена Пажа →
1 комментарий к Під захистом спідниці