литература

Вересень, 2011

0

Не виходь з кімнати

«…если вы про читаете это не жалейте меня…»

Коли Деніел Кіз переробив власне оповідання на роман, був 1966 рік, і твір вважали фантастичним. Ще й 50 років не минуло, але операція з підвищення інтелекту вже не здається неймовірною, проте сама історія досі викликає цілий спектр емоцій.

Доброзичливому та тихому Чарлі Гордону 32 роки. 17 з них він працює прибиральником у пекарні. Його мрія – навчитись читати та писати, щоб бути таким розумним, як його друзі – хлопці з пекарні, які з задоволенням знущаються з розумово відсталого співробітника. Чарлі щастить – саме його обирають для першої операції зі штучного підвищення інтелекту.

Про все це ми дізнаємось зі звітів, які пише сам Чарлі на прохання професорів університету. Перші звіти читаються важко: Чарлі невідомо нічого про орфографію та пунктуацію, він знає лише прості слова, які складає в примітивні речення. Згодом, після операції, усе змінюється. Стилістика звітів ускладнюється, зникають орфографічні помилки, з’являються розділові знаки тощо.

Разом зі знаннями Чарлі отримує купу проблем: він поступово згадує своє минуле, сім’ю, яка відмовилась від нього, усвідомлює себе, намагається розібратись у собі, навчитись розуміти людей. Він стає генієм, але не знає, як поводитись із жінкою, яка подобається, – його колишньою вчителькою зі школи для дорослих. Між ним та суспільством така ж прірва, як і раніше у розумово відсталого Чарлі: тоді він не міг зрозуміти людей, тепер вони не встигають за Гордоном.

Єдиний, хто міг би зрозуміти генія, – Елджернон, біла миша, якій зробили таку ж операцію, як Чарлі. Елджернона було прооперовано раніше, тому спочатку вони з Чарлі змагались у проходженні лабіринтів, і миша завжди вигравала. Через це «доопераційний» Чарлі її ненавидів, а «післяопераційний» навпаки дуже прив’язався до Елджернона. Саме цей білий приятель попередив Гордона про небезпеку: після прискореного розвитку на учасників експерименту очікує швидка деградація. Виправити цю помилку намагається сам Чарлі Гордон, адже його розумові можливості давно стали вище за професорів – засновників експерименту. Тим часом помирає Елджернон, Чарлі ховає його на задньому дворі й щотижня приносить квіти.

Усі ці подіє відбуваються протягом декількох місяців – від березня до листопада, а фактично складають ціле життя Чарлі Гордона. За цей короткий відрізок часу йому довелося надолужити 32 роки життя в темряві, і з більшістю завдань від успішно впорався, але на головне запитання відповісти так і не зміг: «Что лучше – ваш свет или моя тьма?». Адже найважливішим виявилась не думка оточуючих про тебе і навіть не офіційне визнання тебе генієм, а власні почуття. До операції Чарлі Гордон був неписьменним, але щасливим: у нього було багато друзів, дім, робота, ніякого минулого і заповітна мрія – стати розумним. Поєднати все це виявилось неможливим. Чарлі забув усе, окрім того, що, коли його не буде, треба покласти свіжих квітів на могилу Елджернона.

Юлія Куліш