Дебют містифікатора
Стань кращим у мистецтві омани, і тобі вже ні в чому не треба буде самовдосконалюватися.
Бенксі
Історія приховує тисячі загадок, а історія мистецтва і поготів. Таємничість же, в свою чергу, завжди творила довкола себе ажіотаж. Підтвердженням тому можна вважати популярні у ХІХ сторіччі виступи ілюзіоністів, які збирали численну публіку. Бенксі, “Вихід через сувенірну крамницю” якого став одночасно режисерським дебютом, фурором у світі сучасного мистецтва і номінантом на “Оскар” за кращий документальний фільм, можна вважати сучасним Гаррі Гудіні. А інакше як чарівника і не можна сприймати людину, що має всесвітню популярність і визнання, творить на межі закону, але ніколи не показувала свого обличчя.
Документальне кіно — специфічний жанр, а зокрема й тому, що глядачеві необхідно дізнатися світоглядні позиції режисера, вирішити, чи варта його творчість довіри. Отже, важливо розповісти не хто такий Бенксі (особистість якого не встановлена), а який важливий внесок зробив він у мистецтво.
Не відомо, чи є Бенксі конкретною людиною, чи компанією митців-однодумців накшталт Козьми Пруткова, але він — один із найвідміших британських художників графіті, скульптор та громадський діяч, який набув слави оригінальними та зухвалими роботами. Він довів світові, що графіті на стінах будинків можуть бути не лише актом вандалізму, а витворами мистецтва, що не лише естетично виглядають, а й несуть глибоку ідею та своєрідну мораль. Бенксі змусив громадськість зупинитися, відкрити очі й замислитися нарешті над тим, що проходить повз вуха у щоденних новинних блоках.
“Вихід через сувенірну крамницю” можна розглядати як новий проект художника, вираження його погляду на сучасне мистецтво, яке останнім часом перетворюється на суцільну комерцію і заслуговує чимало невтішних епітетів.
Стрічку заявлено як документальну, хоча правдивість деяких подій і особистостей, зображених у ній, достеменно не відома. Бенксі у своїй творчості схильний до метафоричності, а отже цілком міг вдатися до певного фарсу та провокації, що в жодному разі не псує сприйняття, а лише підкреслює майстерність режисера та продуманість сценарію. У будь-якому разі Бенксі впорався з основними завданнями документалістики: фільм є хронікою та публіцистичним дослідженням сучасних мистецьких процесів.
Спочатку глядач бачитиме світ через об’єктив відеокамери головного героя стрічки, фанатичного режисера-аматора Тьєррі Гетта, якого на довгі роки поглинув світ андеграундного мистецтва. Намагаючись зафіксувати на плівці кожну секунду творчості художників “галереї просто неба”, він скрізь подорожує разом із ними, стає учасником найнебезпечніших акцій. Тьєрі знайомиться з Бенксі, який через свою загадковість та невловимість стає головною мішенню для зйомок. Надмірність та невпорядкованість режисера Тьєрі не знає меж, тож Бенксі сам вирішує зібрати докупи цінний відеоматеріал і створити фільм, що точно відтворить сутність та філософію обраної ним справи.
Необхідно підкреслити, що фільм виходить за рамки звичайних відео-щоденників, це насамперед гірке, іронічне, кричуще відображення психології творців мистецтва та його споживачів. Стрічка застерігає від ідейної деградації та водночас є чудовою інструкцією: “Як викликати захоплення бездумних мас і заробити мільйони”, а отже кожен зможе виокремити для себе пріоритетну думку.
Кінець кінцем людина мистецтва або намагається отримати визнання своїх талантів та ідей завдяки самовдосконаленню, або ж прагне визнання виключно свого імені, і байдуже якою ціною. “Вихід через сувенірну крамницю” красномовно дозволяє зрозуміти, який шлях обрав для себе Бенксі, дебютуючи в кіно. Правдивому, сатиричному та оригінальному кіно, що варте Вашої уваги.
Марина Ніжник
Related Posts
Король говорить, слава королю! →
Де зникає американська мрія →
