Іноді краще відпочивати, ніж писати
Лансароте – острів, на якому багато вулканів, але жодних розваг для туристів. Якщо не влаштуєш пригод власноруч, то можна померти від нудьги. Який острів – така про нього й книга.
Головний герой приїздить на Лансароте в січні, знайомиться з розчарованим і закомплексованим бельгійцем Руді та парою життєрадісних німецьких дівчат. Про сюжет та інші цікавості можна не мріяти, оскільки «Лансароте» – це, власне, щоденник тижневої мандрівки, написаний лінивим скептиком. Так, кульмінація властива лише кільком статевим актам головного героя з німками, але не повісті.
Навіть «марсіанські» пейзажі острова доводиться уявляти самому. Звісно, у ситуації з творами Уельбека це передбачувано. Знайомство з цим автором можна розпочинати з будь-якої його повісті: у кожній він порушує ті самі теми, дивиться на світ під тим самим кутом. На жаль, цей кут анітрохи не особливий, а самих лише сексуальних сцен замало для того, щоб зробити текст цікавим. Дещо розважають роздуми про національні особливості різних народів, але вони надто поверхневі, щоб справити враження. В цілому, писати такі тексти набагато цікавіше, ніж читати. Мішель Уельбек, лауреат Гонкурівської премії «Гран прі» з літератури, ці привілеї, мабуть, уже заслужив.
Окрім нуднуватого відпочинку та «марсіанських» пейзажів, у «Лансароте» є й самі «марсіани» – секта «азраилитов», які вірять у те, що життя на Землі створили прибульці, і намагаються забезпечити безсмертя для своїх адептів шляхом клонування. До цієї компанії приєднується нещасний приятель головного героя Руді, а пізніше виявляється, що ця організація – просто зграйка педофілів. Що й казати, Уельбек знайшов дуже цікавий привід у черговий раз згадати про світові релігії та трохи обговорити їх недоліки й протиріччя.
Прекрасний варіант для читання в дорозі, особливо якщо їдеш у відпустку, адже герой Уельбека – спостерігач із досвідом, і деякі особливості туризму він таки непогано підмічає. До речі, сцену в туристичному агентстві варто прочитати ще до від’їзду.
Подорожній щоденник із кількома гарними порадами для мандрівників-початківців і короткий зміст основних ідей Уельбека – сутність «Лансароте».
Юлія Куліш
1 комментарий к Іноді краще відпочивати, ніж писати