«1984» по-українськи
«Політична мова створена для того, щоб змусити брехню виглядати правдоподібно, і змушує нас, забувши про всю пристойність, визнати непохитною істиною те, що є чистісінькою дурницею».
Дж. Орвел
«Політика і англійська мова»
«Чим менший вибір слів, тим менше спокуса задуматися.»
Дж. Орвел
«1984»
Для початку треба відповісти на таке елементарне питання: яка музика об’єднує усіх без винятків, без штампів та угрупувань громадян України, від панків до депутатів, від домогосподарок до бізнесменів, від бабусь до молоді? Можливо це Вєрка Сердючка, наприклад? «Гоп, гоп, гоп, чіда, гоп, а я танцюю» і невмируща «Люта бджілка». Перший елементарний тест на культуру та рівень розвитку українські громадяни успішно провалили. Що ж стало провалом такого успішного, давнього поступу української нації? Де стався цей гігантський перелом у свідомості людей, і повне перетворення еволюції в анти еволюцію. Безперечно, головна заслуга в цьому досконалої тоталітарної системи, яка залишилась за нашими спинами. Але чи минула вона? Адже деградація культури, мови, соціального, господарського та політичного життя продовжує свою нищівну ходу. Орвелівська анти утопія, чи то пак, дистопія мала велике упущення, «1984» може існувати не тільки за повного контролю, вона продовжує проникати у всі сфери життя людини навіть після показової розправи над тоталітаризмом.
«Новомова» Орвела – не простий додаток до безсмертного роману. І не випадковість. Анти утопіст поклав своє життя на дві речі: боротьбу з тоталітаризмом і боротьбу з виродженням мови, яка є основною зброєю в руках тоталітаризму. Додаток до «1984» «Про ново мову», де чітко визначення граматична структура і словники реформованого засобу спілкування, є культовим, чи не найголовнішим місцем у всьому творі. Створення скороченої, деформованої, елементарної, майже аналогічної електронній, мови, сповільнювала, а точніше просто виключала можливість людей навіть задумуватись про можливість непокори. Вони б просто не знали навіть такого слова – непокора. «Ново яз» – ідеологія партії, тотальний контроль, можливість зруйнувати зв’язок людини з її історією, витягнути з неї останні спогади про старе і можливість чогось кращого за те, що в неї є. Це ідеологія.
І ця ідеологія надалі працює і в Україні. Не варто додатково виправдовуватись за пафос. Адже той факт, що за спиною нашої держави залишився величезний досвід перебування в одній з наймасштабніших і найуспішніших тоталітарних режимів, неможливо заперечувати. Радянський Союз, як і орвелівська Океанія мав свій план реформації мови, точніше мов різноманітних народностей, котрі увійшли в склад цієї політичної машини. Мова мала бути одна – російська, причому уніфікована, тому і часто скорочена до абревіатур і всілякого роду незрозумілих скорочень (шаріковський «абирвалг»). Національна лексика замінялась загальноприйнятою (навіть національний було замінено на радянський, фактично – російський). Українська мова пройшла і граматичне спрощення. Сумно це констатувати, але українські діяспори і справді розмовляють правильнішою українською, аніж ми. Міфологічна українська сучасна літературна мова створена на основі російської граматики. Я вже мовчу про вилучення слів, чи заміну їх на російські еквіваленти. Слово «жерделя» наприклад, хто знає, що це абрикос? Хіба яка бабця в далекому селі, «пролка». Але було ще дещо в цій реформі, не зрозуміле спершу для споживачів мовного вінегрету, котрий був покликаний затьмарити пам’ять нації і її історичне минуле. Мовний гіпноз.
Мова радянського Союзу,партійний сленг, розроблявся не просто для зручності. Він діяв на жителів Союзу, як Кашпіровський. Усі свято вірили в дружбу народів, світле майбутнє, радянське життя. Відбувалося придушення інтелекту і мислення взагалі через створення штучної семантики. Простіше кажучи, аналізуючи вислів «дружба народів», насправді він означав нівеляцію поняття «нація», злиття народів, повільне знищення їх історичної індивідуальності і архаїки. Дуже мило. А якщо хто чув про розумного і гарного Станіслава Караванського (автора книги «Секрети української мови»), знає, що в Україні репресували не тільки людей, але й слова, цілі вирази, афоризми, пісні т.д. Ця ситуація нагнітається ще й тим, що ми вже нібито давно не входимо до складу Радянського Союзу, але мова і самосвідомість продовжує деградувати. Самопальна білоруська нашого прем’єр-міністра, і «прочих и прочих» можновладців. Українська естрадна музика і не тільки естрадна. Прівєтікі Насті і Потапу, «тінам кароль», «сєрдючкам» і багатьом іншим. Українська література, на жаль, теж переповнена суржиковими словами, росіянізмами та граматичними формами російської мови. І, щоб не кривити душею й бути справедливим до кінця, треба згадати і самих українців, особливо Інтернет-користувачів і любителів усіляких мемів.
На жаль доведеться зупинитися на цій мінорній ноті з таким висновком: деградація мови веде до втрати минулого народом, а значить люди починають перетворюватися на скотський хутір, який буде слухатись партію, бо партія буде розумніша. Як не крути, а самоідентифікація і усвідомлення себе частиною чогось історичного, глибинного, є напрочуд важливим, як би різноманітні люди не закидали, що це радикальний націоналізм і таке інше.
Єдина помилка якої допустився Орвел в своєму пророцтві «1984» – він не передбачив, що система може працювати і під прикриттям демократичності і віри людей у їхню свободу. Або ж з іншого боку, може це просто ми пройшли школу Міністерства любові?
Сиса Олександра
Related Posts
Метаграфіка: досвід пізнання →
Палка, палка, огуречик →
Постмодернізм головного мозку →
3 комментариев к «1984» по-українськи